Topic : media

Александр Великий Александр Македонський Вікіпедія 2026-09-15

Александр Македонський Вікіпедія

Перемогу здобули греко-македонці. Вона відбулася на р. Ще за життя батька керував кіннотою македонської армії під час вирішальної битви проти греків при Херонеї 338 до н.

• Алекса́ндр III Аргеад, більше відомий як Алекса́ндр Великий та Алекса́ндр Македо́нський, також Олександр Македонський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών; кінець липня 356 до н. е., Пелла — 13 червня 323 до н. е.) — дев'ятнадцятий цар Македонії.
• Перський цар опинився на позиції, де він не міг повністю розгорнути свої переважаючі сили, і його армію розбили в битві при Іссі.
• Він заснував десятки міст, найбільш відомим з яких є Александрія в Єгипті – центр науки і культури, що пережив століття.
• Вона відбулася на р.

Готуючись до відплиття з морською експедицією, він раптом захворів, імовірно, на тропічну малярію, і 10 червня 323 року до н. Так нехай же Александр буде сином Зевса, а заодно і сином Посейдона, якщо йому так завгодно. Ця вимога викликала хвилю обурення, хоча зрештою міста були змушені поступитися силі, яка була на стороні Александра. Е., перенісши свій двір у Сузи, Александр влаштував пишне свято примирення, «одруження Сходу і Заходу», під час якого він урочисто відсвяткував весілля 9000 македонян та уродженок Азії (ця подія відома в історіографії як Весілля в Сузах). Гарпал шукав притулку в Афінах, незадовго до цього місто отримало від нього продовольчу допомогу під час голоду. Парменіон, старий воєначальник, якого дуже цінив батько Александра, цар Філіпп II Македонський, був страчений слідом за своїм сином Філотом, засудженим за навмисне недонесення про змову.

Існують й інші версії того, від чого помер Александр. Принаймні в одному відношенні Александр піднявся вище уявлень свого учителя Арістотеля, чия «Політика» розглядає майже виключно грецький поліс. Надіслав грецьким містам Коринфського союзу послання, у якому вимагав, щоб надалі йому надавали божественні почесті. Грецькі жерці та перські маги спільно здійснили урочисті церемонії та молились про те, щоб обидва народи ділили між собою імперію в єдності та злагоді. Селевк I Нікатор, якому дісталася значна частина азійських володінь Александра, виявився єдиним з усіх його полководців, хто зробив царицею отриману в той день дружину-персіянку.

• Армія перезимувала у Гордіоні, стародавній столиці фригійських царів Гордія та Мідаса.
• Александр Македонський був популярною фігурою в мистецтві з найдавніших часів і залишається таким досі.
• Військо Александра перейшло хребет Тавр на півдні сучасної Туреччини, причому при наближенні Александрової армії гарнізон, який охороняв перевал, так звані, Кілікійські ворота, у паніці втік.
• Переселився з Пелопоннесу на північ, де заснував своє царство.
• Існують й інші версії того, від чого помер Александр.

Син Філіппа ІІ Македонського, царя Македонії. Завдяки йому грецька культура, мова та традиції поширилися на величезну територію від Середземномор’я до Центральної Азії. “Моє ім’я вже є вічним, але я прагну більшого,” – так відображено його безмежні амбіції. У битві при Гідаспі Александр здолав армію царя Пора, хоча вона мала значну чисельну перевагу.

Військові перемоги: від Балкан до Індії

• Опинившись знову в центральних областях імперії, де він провів останні два роки життя (325—323 роки до н. е.), Александр виявив, там панує безлад.
• Александр належав до династії Аргеадів, яка правила Македонією від початку її історії.
• Імовірно, його було отруєно, однак точні причини смерті не з’ясовано.
• Друга велика битва походу відбулася в листопаді 333 до н.
• До тих, хто підлягав демобілізації, приєдналися інші.

Алекса́ндр III Аргеад, більше відомий як Алекса́ндр Великий та Алекса́ндр Македо́нський, також Олександр Македонський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών; кінець липня 356 до н. е., Пелла — 13 червня 323 до н. е.) — дев'ятнадцятий цар Македонії. Ще за життя ім’я Александра було увічнене у назвах міст — Александрій, найвідоміше з яких розташоване в Єгипті. Він вимагав знаків рабської покори, не лише від нових підданих, для яких це було звично, а й від греків із македонцями.

Багато хто з полководців Александра одружився з дочками знатних персів, а сам Александр взяв у дружини старшу дочку Дарія Статіру та дочку Артаксеркса Парісатиду. Александр наказав своїй гвардії заарештувати найактивніших бунтівників, і тієї самої ночі всі вони були страчені. До тих, хто підлягав демобілізації, приєдналися інші. Коли він повідомив про свої наміри воїнам, почався заколот. Опинившись знову в центральних областях імперії, де він провів останні два роки життя (325—323 роки до н. е.), Александр виявив, там панує безлад.

Відео

Александр, ставши «царем царів» і зайнятий справами величезної імперії, прийняв перський церемоніал, брав персів на службу і навіть носив зручний перський одяг, що складався з розшитої куртки та шароварів замість грецьких хітона та хламіди. Нарешті перське військо вдерлося з Вірменії в Малу Азію, але македонські тилові частини під командуванням Антигона Одноокого змогли дати йому відсіч. Військо Александра перейшло хребет Тавр на півдні сучасної Туреччини, причому при наближенні Александрової армії гарнізон, який охороняв перевал, так звані, Кілікійські ворота, у паніці втік. Тут зберігалась давня реліквія, а саме царська колісниця Гордія, ярмо якої було з'єднане з дишлом надзвичайно складним вузлом.

Молодий цар

По дорозі на схід Александр засновував міста, даючи майже всім їм назви Александрія, серед них сучасне місто Герат в Афганістані та Александрія Дальня, сучасний Худжанд у Таджикистані. Після їх страти стратили й самого Каллісфена. Греків і навіть македонян втомили безперервні війни в пустелях та штурми гірських фортець. Щоб опанувати Східну Персію, Александру потрібно було здійснити три виснажливі кампанії. Зліва їх підтримували основні сили, фаланга македонських піхотинців, озброєних сарисами (довгими списами).

Перський цар опинився на позиції, де він не міг повністю розгорнути свої переважаючі сили, і його армію розбили в битві Андрій Білецький при Іссі. Армія перезимувала у Гордіоні, стародавній столиці фригійських царів Гордія та Мідаса. Утримувати її можна було тільки коштом прибуткової війни. У Александра була вагома причина не відкладати вторгнення. Александр організував вбивство полководця, з дочкою якого одружився Філіпп, а мати Олімпіада тим часом убила колишню суперницю.

Александр Македонський був популярною фігурою в мистецтві з найдавніших часів і залишається таким досі. Його завоювання Північно-західної Індії — незначний епізод в історії, оскільки він не просунувся далі до сильних царств центральної Індії чи Китаю. Він приймав імпульсивні рішення, не побудував нічого міцного, навіть доріг. Деякі дослідники у XX столітті навіть почали ставити під сумнів непорушну раніше впевненість у військовій геніальності Александра.

“Я повинен був стати не просто царем, а тим, хто змінить світ,” – так описують його амбіції сучасники. Важливу роль у становленні Александра як майбутнього правителя відіграв Арістотель, який навчав його філософії, медицини, літератури та політики. Схожу позицію мав англійський історик першої половини XX століття Вільям Тарн, якого навіть критикували за надмірну ідеалізацію образу Александра. У середньовіччі жодних серйозних історичних робіт про завоювання Александра не написано, але сам їхній сюжет був доволі популярний у європейській художній літературі та навіть фольклорі. На противагу Арріану, Плутарх у своїй біографії Александра, яка є складовою його «Порівняльних життєписів», детально описує деталі особистого життя полководця. Спогади також залишили безпосередні учасники тієї кампанії — високопоставлені полководці Птолемей (діадох, правитель Єгипту після смерті Александра) і Неарх (командувач флоту), інженер Арістобул, філософ Онесікріт.

• Перемогу здобули греко-македонці.
• Так нехай же Александр буде сином Зевса, а заодно і сином Посейдона, якщо йому так завгодно.
• “Я повинен був стати не просто царем, а тим, хто змінить світ,” – так описують його амбіції сучасники.
• Він був готовий почати великомасштабний похід на Перську імперію під приводом відплати за вторгнення Ксеркса.

Александр належав до династії Аргеадів, яка правила Македонією від початку її історії. Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками. Імовірно, його було отруєно, однак точні причини смерті не з’ясовано. За короткий час після цього — у 323 до н.

Кілька юнаків з оточення царя, а також їхній наставник, офіційний історик Александра та племінник Арістотеля Каллісфен (останній доводив до юнаків ідеї про розходження між царською владою та деспотизмом) замислили вбити Александра. Це, а також надто тривала військова кампанія, викликало низку повстань проти царя. Александр Македонський, відомий також як Александр Великий, є однією з найвидатніших фігур античної історії. Кліт, син годувальниці Александра, який врятував йому життя при Граніці, на бенкеті дорікнув цареві у привласненні добутої воїнами слави, і той після багатьох підбурювань вихопив спис у стражника та пронизав друга. Головна битва відбулася на рівнині при Гавгамелах, приблизно за 100 км на захід від Арбел (сучасне місто Ербіль на території Іраку), через що її також називають битвою при Арбелах. Але навіть після цього йому довелося через брак коштів відіслати на батьківщину грецький флот, що стояв у Дарданеллах.

Зокрема, поширювався псевдоісторичний роман «Історія Александра Великого», точне авторство і дата створення якого невідомі (він приписувався Каллісфену, але насправді йому не належить). Молодшим сучасником Александра був Клітарх, який також створив історичний твір про завоювання полководця. Оскільки Александр не мав законних спадкоємців (син Александр IV народився вже після його смерті, інші ж діти були народжені поза шлюбом), питання спадковості було надзвичайно важливим для всієї імперії. Македонянин Гарпал, головний скарбник держави, товариш царя Александра від самого дитинства, втік на захід із 5000 найманих воїнів, 6000 талантів золота та тридцятьма військовими кораблями. Крім того, македонських воєначальників обурювала прірва між ними та царем, яка з часом тільки поглиблювалась.

Тільки внутрішні війни, які перси вміло підігрівали грошима та дипломатичними засобами, заважали грекам зробити таке вторгнення раніше. Він був готовий почати великомасштабний похід на Перську імперію під приводом відплати за вторгнення Ксеркса. Після цього Філіпп очолив союз підвладних йому міст-держав із центром у Коринфі. Усвідомлення цього факту істотно вплинуло на формування його особистості. Його віддаленим нащадком став Александр III. Переселився з Пелопоннесу на північ, де заснував своє царство.

Александр Македонський у відповідь на критику особисто вбив свого близького друга Кліта. Під час придушення виступів правитель наказав убити кількох своїх знаних прибічників, зокрема, полководця Парменіона та історика Каллісфена. При Гавгамелах, неподалік від Ніневії. Єгиптяни прагнули позбутися зверхності персів, тож із готовністю визнали Александра фараоном та навіть «сином Амона-Ра». Цей успіх відкрив дорогу до підкорення Сирії, Палестини та Фінікії. Друга велика битва походу відбулася в листопаді 333 до н.